ВІДДАВНА ВЖЕ МЕНІ НІЧО' ОСОБЛИВО НЕ КОРТИТЬ ОПИСУВАТИ, ТІЛЬКИ ЗВ'ЯЗКИ І ЗНАЙОМСТВА ЛЮДЕЙ. Тож. Сюжетна
лінія 1. Леся+Оля
Верталисьмо - з геологічного (найстаршого) корпусу ЛНУ Франка до головного. Відсталий, у прямому розумінні, друг Іван Горак - франкознавця Романа Горака вірний син - покликав з-позаду мене, мовляв "тут тебе". Двоє дівчат питали дорогу в Ботанічний Сад. Я пояснив, запитав потім тільки, до кого вони, бо Сад - то село, і ми всі ся там знаємо. виявилося, до мене.
Зустрілися ввечір на кінцевій сімки, Погулянка. Як потім прояснилося, їм нашу хату порадив якісь київські, кому вона вже також ставала у пригоді. Жили тижні 2. Заплели мені косички, подарували дві палички для споживання їжі і були присутні при першому моєму наркотичному сп'янінні - в гуртожитку №6 за участю Корифеїв і ще однокурсників.
Розвідали і забрали в мене "чорний диск". Я тоді слухав Дзіндзьовий СD-грач, а на чорному диску було багато всього. Оля Клапак тоді відкрила собі "Deftones" і це просто добре, але що людина в такий час і вік дізнається про "Факт.Самі" чи "The Вйо" то вже таки дивувало. Сподобалося.
Згодом я в Олі з Антоном тиждень жив, коли шукав і не здибав роботу у Києві. Тоді вони мешкали з Машою і Міріком коло Шулявки.