пам'ятаю, як у післядень "Кивської барикади" їздив я з митцями стріляти з автоматів і кулеметів на вишгородське стрільбище внутрішніх військ. Сам напросився від роботи і зробив репортаж. Познайомився з фотографами, щось нічо`  не присилають.

 Любив я повертатися з села останньою електричкою. Мандруєш собі після півночі через центр з Підзамче на Ботаніку, світла яскраві, людей немає. Одного такого разу мене з Бровком перестріли двоє з рюкзаками. Питали спочатку цілодобовий заклад; де тусуються неформали; а потім прямо - де можна переночувати. Я сказав, що нічних закладів, таких, як їм треба, у Львові нема, неформали так пізно вже не тусуються, а заночувати в кого - не знаю, хіба-що в мене. 

 Одного з них я вже не пам`ятаю, інший - Ситніков Євген - після того ще декілька разів у нас гостював, мандруючи зі свого Києва в інші міста і країни. Хоч не всі рази я був вдома, пам`ятаю.

пам'ятаю, як одна Наталка (Чайка) запросила на поетичний слем, як після нього інша Наталка (Ткачук)  подарувала Хадановичу (Андрей) троянду і кефір, як Хаданович запросив нас до них, як ми чекали в Пузатій хаті і я впізнав Сергія Онищенка (харків`янин, гуляли колись Києвом з Хамкою і розмовами про Львів), а згодом Ромця Здорика (житомирянин, гуляли колись з третьою Наталкою Львовом). Пам`ятаю, як таксист нас ледь не завіз на Борщагівку, хату Полежаки пам`ятаю і як їхали на іншу квартиру спати. Як спершу зрозумів, що донецькі розмовляють телефоном з Демченком, і що це той, мама якого (Олена Демченко) 2004 взяла нас до них на нічліг, а потім уже і побачив самого Сашка. Впізнав. Попадань було достатньо для того, щоб більше ніколи зі світової тісноти не дивуватися. Харківські знають і Зуха (Сашко Калюжний), і Василину (), а більше я ні про кого не питав, бо далі всі з тих самих компаній.

Нині на прес-конференції зустрів Селика, він теж журналіст, в чому я нарешті пересвідчився. Він запросив мене на день народження Полежаки. Так я втретє побував на масовому заході за його участю, але без його запрошення. Звідти побіг до Остіна (Максим Остяк) з Юрком (Вей), бо докучали телефоном. До хати Вея не доїхали, прийшли до мене. Тут грали на 2 гітари, зараз вже сплять сусіди з іншої кімнати, Остін, Євген (Насадюк) і Юрко, а Валерія (Радзієвська) миється і схоже на те, що не скоро збирається покинути наше приміщення.

Дзвонив Зух.

пам'ятаю sms до Чайки:

Але ті збіги... Одна моя знайома їх боїться, а мене вони веселять. Коли я тобі нині казав, "якийсь Чайф" - то ще не бачив, що наступна пісня з ними.

Налив-ко

пам'ятаю, як відбув іще 1 день роботи.

пам'ятаю другий лист до Сокола:

Дякую, я знайшов. Є ще місця в біблії, де якось згадується м`ясо. Що його зовсім не їсти - нема. Навпаки - є роз`яснення, яке і як їсти. Але є місце, де апостол Павло/Петро (потрібне -з`ясувати) каже, що аби не спокушати когось-там - не їстиме його взагалі. Дехто каже, що ніхто з людей не їв м`яса до потопу часів Ноя, але навіщо тоді скотарство було - думаю я. Я надибав ще одного безм`ясника. В нових моїх контакт-друзях, запорожець Дмитро. Вчора я був, у числі інших і з ним, на концерті. "Флайззза", "Хорта", знайомі дівчата "Наголос на голос", "Атмасфера", купа всього з цілої України, ще "Кому вниз" були заявлені, але не з`явились. Найбільше сподобалось мені "Червоне", дівчина - молодчина. Взагалі-то там ярмарок музичний. На всьому можна грати і слухати шмайсер-класи кльових музик, як от кримчак Енвер Ізмайлов. Грав на купі всіляких барабанчиків, барабанів і повноцінних барабанних установках (скільки того щастя - попробувати), включно з кімнатними у навушниках, а також в навушниках (для себе) і без (для всіх) на акустичних і електро-гітарах, -піанінах, придумував і забував мелодії. Знаю людей, які б із того розмаїття до вечора не вилізли.

Найбільше людину псують інші люди.

Проба

Вчусь писати. Напевно, коли ви це читатимете, вже буду вміти. СН

Вчора гостював у мене Максим Максимальний.

щоя ПАМ'Я ТАЮ, ЩОЯ пам'я таю, щоя ПАМ'Я ТАЮ пАМ'ЯТАЮ, ЯК в останній день літа лежав в гамаку і грівся чаєм з кольорових квітів. Требухів, маєток Савранських.